З досвіду роботи

Проблема філії:      «Організація інноваційного освітнього середовища в умовах педагогіки партнерства та формування ключових компетентностей здобувачів освіти»

Проблема  вчителя: 
 «Формування предметних компетентностей учнів засобами інноваційних форм та методів роботи на уроках історії»

Педагогічне кредо

«…Найдосвідченіший педагог ніколи не повинен спинятися на досягнутому,бо якщо немає руху в перед,то неминуче починається відставання»

Творче кредо

Кожна людина народжується із зернятком у руці, тільки треба допомогти знайти те поле, де це зерно найкраще проросте.

Життєве кредо

«Любити  життя , і цінувати кожну його хвилину,нести радість, у книгах – шукати істину,у людях – мудрість»

Головне завдання вчителя – створення умов для формування життєво компетентної креативної особистості, здатної реалізувати себе в умовах динамічного розвитку світу.

Учитель,який передає дитині лише знання,-
це ремісник; той,хто виховує характер,

справжній митець своєї справи.

(Софія Русова)

          Я, вважаю,що справжнім учителем можна стати після кількох років роботи в хорошому педагогічному колективі. Мені пощастило,що мої колеги це мої колишні вчителі. І я горджуся тим, що після закінчення Кіровоградського педагогічного університету іменні В.Винниченка я повернулася у стіни рідної школи.

Тема досвіду: «Формування предметних компетентностй на уроках історії засобами інноваційних форм та методів роботи на уроках історії».

Актуальність досвіду:
     Актуальність обраної теми пов’язана із змінами, які відбуваються в суспільстві, освіті, що  визначають мету  шкільної історичної освіти .
     Перехід  на 12-річну освіту змінив зміст історичних знань, який визначив основні результати вивчення і це – набуття учнями певних компетентностей, які ґрунтуються на знаннях, досвіді і цінностях.
     Серед умінь, якими мають оволодіти учні основної школи, є : виступ, аргументування власної позиції, посилаючись на джерела, побудова доказів чи спростувань, ведення диспуту.   Інноваційні форми та  методи навчання допомагають розв’язати ці завдання

Девіз моєї роботи :

"До  професії  вчителя відноситься відповідально, до викладання  предмету - творчо, до учнів доброзичливо."

Моє життєве кредо:

 « Любити життя, цінувати кожну його хвилину,нести радість, у книгах-шукати істину, у людях-мудрість».

Моє заповітне учительське бажання:

« Передати вихованцям ту життєву мудрість,яку називають умінням  жити» .

 Мої педагогічні принципи:

- Школа це – другий рідний дім дитини, який вона повинна любити.

-  Я хочу, щоб мене поважали і любили , тому ставлюсь до дітей так, якби я хотіла, щоб вони ставились до мене.

- Справедливість,чесність з дітьми.

- Я не тільки повинна навчити учня, але і навчити  його вчитися.

- Вселяти віру учня і радіти з ним за кожен його успіх.

Шляхи реалізації досвіду:

 -   формування позитивної мотивації учнів до навчальної діяльності, потреби в  самопізнанні, самореалізації;
  - формування розумових здібностей особистості, творчого оволодіння знаннями і навичками;
 -  виховання свідомої, толерантної особистості,   громадянина – патріота   України;
  - обмін досвідом, відкриті  уроки, інформальна освіта,  позакласна робота.

     Дороговказом у моїй педагогічній діяльності є слова відомих педагогів О.Захаренка,В.О.Сухомлинського,Я.А.Каменського.

«Школа- це постійне обєднання маленьких  душ навколо єдиної мрії,щоразу нової,захоплюючої,здійсненної».

«Учитель – це не тільки той, хто передає учням знання та вміння.

Це передусім той, у кого дитина, як у батька і в матері вчиться жити».

   Працюючи як учитель над обраною проблемою, вивчаючи досвід колег, творчо опрацьовуючи зібрану інформацію маю внутрішню потребу поділитися здобутками з колегами.

  Це насамперед  проведення  відкритих уроків; виховних заходів; днів відкритих дверей для батьків; шкільних предметних  олімпіад; історичні конкурси, створення  дидактичних матеріалів; розробки конспектів уроків; презентації учнівських робіт.

  На своїх уроках прагну підтримувати творчість. Під час навчального процесу виконую такі форми роботи: фронтальна,групова,індивідуальна.Поряд із традиційними ,проводжу нетрадиційні уроки.

Уроки- знайомство: урок-пошук; урок «Що?Де?Коли?»;уроки-дослідження.

Уроки-дискусії: урок-діалог; урок-семінар; урок-конференція.

Уроки-звіти: урок-захист; урок-презентація; урок-екзамен.

Уроки-мандрівки: урок-конкурс; урок-вікторина;урок-турнір.

Уроки-сюжетні замальовки: урок-ранок; урок-усний журнал, а також уроки - рольові ігри, уроки - театралізації; інтерактивні методики (захист проекту групою чи поодинці, де учням можна запропонувати різні завдання: створення кросвордів, ребусів, оформлення історичних  газет:  «Історія від давнини до сьогодення», «Історія рідного краю», «Запорізька Січ-козацька республіка», «У Спартанській школі», «Доба запорізького козацтва »).

  Патріотичний напрямок виховної роботи знайшов відображення у проведенні різноманітних заходів: конференція на тему:«Державні символи України»;захист науково – дослідницьких робіт по темах: «Історія села Стара Осота», «Особливості розвитку освіти в селі Стара Осота»,відкритий виховний захід «Село моє,життя моє…», різноманітні години спілкування: «Ми, діти твої,Україно», «Свічка памяті», «Ти громадянин України», «Рідний край,рідна земля,Батьківщина,Україна».

Під навчально - виховного процесу використовую такі компютерні засоби навчання: відеофрагменти та відеофільми, уроки презентації,віртуальні екскурсії, створення уроків-презентацій.

    «Історію треба викладати так, щоб дитина з самого початку й до самого кінця курсу відчувала, що вчить вона не про когось , а про себе, про своїх батьків, дідів, прадідів, про свій рід …». Яка проста і разом з тим геніальна формула історичного пізнання!

  Спершу треба знати про себе, і лише після того , як за плечима буде відповідний багаж, виходити на широку дорогу, історичного пізнання.      Що ж потрібно для того, щоб підростаюче покоління цікавилося  минулим і добре знало історію, не повторювало попередніх помилок, свято шанувало   традиції свого народу і пам'ять про безсмертні подвиги дідів і прадідів. Ці питання часто задають собі вчителі історії в своїй повсякденній роботі та небагато хто починає втілювати їх в життя. Школа – це не просто освітня
установа, це головний осередок розвитку здорового коріння українського народу.
   Школа була, є і буде оберегом української культури і народних традицій, центром акумулювання духовно – моральних цінностей поколінь.

  Як правило ідуть досліджувати минувшину ті, хто відчуває глибинну потребу уцьому і хто розуміє ціну, того, що зникає. Це люди, для яких дослідження минувшини стали змістом життя і які певно,найбільше усіх переймаються нинішніми болями.

   Великому німецькому філософу ХІХ ст. Еммануїлу Канту належать досить багатозначні слова: „Два винаходи людини можна вважати найскладнішими: мистецтво управляти та мистецтво виховувати”. І сьогодні учителю, як нікому іншому, належить досконало володіти обома мистецтвами, щоб виховати інноваційну особистість учня: духовно багату, соціально адаптовану, фізично здорову, громадянина-патріота, „який розуміє своє значення у розбудові громадянського суспільства, бачить своє місце в ньому, самостійно обирає шлях, напрямок руху до сприйняття демократичних цінностей навіть у тому разі, якщо цей шлях буде тернистим.”
  В розбудові Української незалежної держави постає таке першочергове завдання, як формування національної самосвідомості, відродження духовності та історичної пам’яті українського народу. В умовах суперечливого процесу розвитку суспільних відносин, зростання ролі і значимості суб’єктів цих відносин: людини, громадянина, особистості, постає необхідність пошуку оптимальних шляхів функціонування, збагачення духовного життя суспільства, і, насамперед, молоді.
  Об’єктивними причинами, що актуалізують важливість проблем духовного відродження молоді, розробку нових, нетрадиційних підходів до шляхів їхнього вирішення є: національне відродження в історії, культурі, духовності, його зближення з загальнолюдським на основі зростаючої інтеграції сучасного життя українського та європейських народів; необхідність відновлення історичної пам’яті українського народу після «довготривалої хвороби – історичної амнезії» в радянські часи; становлення нового менталітету, мислення, регіональної самосвідомості учнівської молоді на основі особистісно-орієнтованого підходу та залучення нових форм громадянського виховання; переосмислення класичних та формування нових парадигм історичної освіти, взагалі, та, зокрема, історичного краєзнавства, як форми духовного розвитку.   Як зазначається в Програмі розвитку краєзнавчого руху до 2010 року, «на сучасному етапі духовного відродження незалежної України історичне краєзнавство є невід’ємною складовою громадського руху та наукових досліджень, і спрямоване на відродження духовності, історичної пам’яті, формування у громадян і передусім у молоді любові до рідного краю, національного патріотизму, поваги до людини, відповідальності за збереження історико-культурного надбання. Тож зміна підходів до історичної освіти загалом сьогодні вимагає переглянути наше ставлення до шкільного історичного краєзнавства. Адже, на жаль, не всі учителі надають йому належного значення, часом недооцінюючи знання кожним юним громадянином історії рідного краю.  

   Я.А.Каменський писав «…школа не показує самі речі,як вони походять із самих себе і які вони в собі,але повідомляє,що про той й інший предмет думає й пише перший,другий,третій і десятий автор.»А це значить,що  той,хто за дитину визначає його мету,бере на себе відповідальність долі,ризикує деформувати характер,нав’язати помилкові стереотипи мислення. «Дитину треба вчити й розвивати всебічно,щоб дати можливість проявитися його прихованим,може бути дуже глибоко,здібностям.»

   В свою роботу втілюю – латинське прислів’я : «Ми вчимося  не для школи, але для життя». Саме ці слова визначають завдання, яке я втілюю у своїй роботі – формування креативної особистості і виховання громадянина, здатного жити у демократичному світі.

  Моя педагогічна діяльність ґрунтується на трьох китах: творчість учителя, мультимедійні й проектні технології, творчість учнів.

   Таким чином використання інноваційних,інтерактивних технологій,елементів аналізу і комп’ютерних інформаційних технологій на уроках історії допомагають учителю реалізувати поставлені перед ним задачі;

-адаптувати учня до умов сучаного життя;

-формувати здатність самостійно оволодівати знаннями,творчо мислити;

-застосовувати здобуту інформацію у власному житті;

-формувати ключові компетентності.

    Я вірю, що мої найкращі уроки ще попереду. І продовжувати їх буде саме життя. Завжди думаю про те, чи стануть мої уроки для учнів проповіддю Добра, Честі, Милосердя, Справедливості. Моє покликання – учитель… Чим більше викладаю історію, тим більше відчуваю відповідальність. Відповідальність, тому що мені довірили маленьку душу, а я повинна створити Людину, і не просто Людину. Як це зробити? Одвічне питання…Мій досвід підказує мені, що я обрала правильний шлях.